Методичні поради

РОЛЬ ШКОЛИ ТА СІМ’Ї У ФОРМУВАННІ ДИТЯЧОГО МЕДІАІМУНІТЕТУ

Концепція «Нової української школи» пропонує нові шляхи до розвитку всебічно розвиненої особистості.   8 ключових компонентів та 10 груп компетентностей мають на меті забезпечити  реалізацію її цілей.   Інформаційно-цифрова компетентність є однією із 10. Вона покликана сформувати інформаційно-цифрову і техніко-технологічну грамотність, культуру користування веб-ресурсами і кібербезпеку, етику роботи з веб-даними.

Навчаючись у сучасній школі,  дитина змушена буде поринати в світ медіа продукції, який і в даний час уже став невід’ємною частиною нашого  життя. Він представлений телебаченням, Інтернет-сайтами, пресою, радіо та ін… Його продукція для невибагливого користувача є доступною, зручною та зрозумілою. Медіасвіт надзвичайно різноманітний, по-своєму прекрасний та багатий на відкриття. Однак, існування низькопробної медіапродукції  сприяє нав’язуванню підростаючому поколінню аморальних цінностей, розвитку агресії. Під загрозою опинились цінності традиційної культури: Краса, Добро, Милосердя, Ввічливість, Совість, Справедливість та інші.

У сучасній сім’ї  можна спостерігати недозоване у кількісному вимірі та неконтрольоване у якісному форматі використання медіаресурсів. Насамперед, відмічається пов’язане з цим недооцінювання ролі книг, мистецтва, що обумовлює зниження критичного сприймання та свідомості. Відбувається згорання «живих» соціальних контактів, які замінюються віртуальними, що ставить під загрозу психічний стан школярів. Як наслідок, набув поширення тиск на дитину в мережі, на зразок кібербулінгу.

Насильство, яке переповнило медіапростір, все частіше сприймається дітьми як норма в сучасному світі. Школярі з легкістю відтворюють побачене на екранах у реальному житті. Це змушує нас розпочати формування медіаграмотності особистості школярів, що у свою чергу створить медіаімунітет, який захистить їх моральний, духовний та художньо-естетичний розвиток.

Саме поняття медіаімунітет сприймається як уміння критико-гумористично ставитись до низькопробної продукції «масової культури». Медіаімунітет робить особистість здатною протистояти агресивному медіасередовищу, забезпечує психологічне благополуччя при споживанні медіапродукції, розвиває уміння обирати потрібну інформацію, оминати інформаційне «сміття», захищатися від потенційно шкідливої інформації з урахуванням прямих і прихованих впливів.

Наслідуючи високорозвинені країни, наша влада мала би прийняти низку законів, які б регламентували поширення програм телебачення, комп’ютерних ігор шляхом експертної оцінки і присвоєння, відповідно їхнього змісту, вікового обмеження. Проте це ще не під особливим контролем влади, тому батькам варто сподіватися лише на себе.

З чого варто розпочати роботу?  Перш за все, не дозволяймо мас-медіа замінювати дитині батьків у виховному та навчальному плані. Саме сім’я  повинна асоціюватись у дитини з почуттям комфорту, безпеки, любові, стабільності. В ній повинна зростати дитина у відповідній системі цінностей. Тож давайте своїм чадам зрозуміти, що світ сповнений не тільки жорстокістю та агресією, а й любов’ю. Навчіть їх любити все навколо. Власним прикладом покажіть, що любов є сильніша, ніж зло.

Ефективним способом регуляції взаємодії з медіа є запровадження сімейних правил. Дуже важливо це робити в молодшому віці – тоді у віці підлітковому проблеми не будуть настільки бурхливими. Найкраще, коли правила діятимуть для всієї сім’ї.  Контролювати взаємозв’язок дитини з медіа потрібно з молодшого віку. Варто створювати особисту телетеку, блокувати доступ каналів та сайтів «сумнівного змісту», спрямовувати увагу дітей на медіа продукцію навчально-інформаційного змісту.

Пресинг засобами масової інформації змусив психологів та педагогів розпочати розробляти навчальні програми та педагогічні технології формування медіаграмотності особистості, які обумовлять вибірковість дитини до продукції мас-медіа. Батькам тут відводиться важлива роль. Вони повинні не тільки навчати дитину орієнтуватися в інформаційному просторі, а й показувати їй цікаві способи та шляхи пошуку потрібної інформації в різних формах безпосереднього діалогу з довкіллям (спостереження, милування красою, філософські розмови, художня творчість, фотографування тощо). Ще батькам варто придивитись до дитини, розбудити чи підтримати в ній якесь захоплення і допомогти їй відчути себе кимось, можливо, дизайнером, актором, співаком, композитором, поетом, скульптором чи художником. За умов правильно сформованої мотивації, якісні медіаресурси допоможуть дитині розвинути в собі бажання досягти успіху. Ваша місія – разом із дитиною вибудувати активний захист від некерованого потоку ЗМІ. «Активний» означає, що від медіа потрібно не відгороджуватись, а сміливо черпати з нього, фільтрувати і брати за можливістю все, що в ньому знайдеться розумне та корисне.

У школах педагоги та психологи також мають неодмінно працювати над питанням медіаграмотності дітей. Зокрема слід надавати корисну інформацію під час годин спілкування чи проведенні тренінгів на зразок «Інтернет. За» і «Проти», «Різниця між віртуальним і реальним»,  «Формування безпечної поведінки в Інтернет-просторі». Варто проводити психологічні консультації за темами: «Як побороти Інтернет-залежність», «Як не стати жертвою віртуальних знайомств», «Кібербулінг та кібермобінг». Проводити профілактичні бесіди щодо зняття та розміщення в Інтернеті відео зі змістом агресивного чи аморального характеру. Школярів слід ознайомлювати з правовою базою щодо порушення прав людини в засобах ЗМІ. Також педагогам слід при можливості долучитися до друзів на соціальних сторінках вихованців. Це в якійсь мірі допомагає відстежувати внутрішній світ дітей та вчасно запропонувати допомогу.

Про медіабезпеку потрібно розповідали на батьківських зборах, піднімаючи низку питань з даної тематики.

Педагогам також варто постійно вивчати актуальні питання медіа грамотності та віртуальної безпеки:  збагачувати власний досвід, беручи участь в психолого-педагогічних семінарах і тренінгах, приділяти час для самоосвіти та ін..

Спільними зусиллями батьки та педагоги можуть сформувати медіаімунітет у дітей і вберегти  їх від «гігабайтів небезпеки», тоді в майбутньому вихованці будуть свідомо користуватись медіапростором, а не навпаки.